Правильно кажуть: "Хто не хоче, той шукає виправдання, хто хоче, той шукає можливості!". Немов на підтвердження цієї мудрої приказки протікає життя і робота Миколи Миколайовича Тарановського – талановитого винахідника самоучки з міста Сміла, що на Черкащині.
Незважаючи на всі перепони, Микола Миколайович ось вже багато років втілює в життя свої задумки і дивовижні мото–ідеї, які користуються широким попитом у людей не тільки в його рідному місті, але й по всій Україні.
Звуть його Микола Миколайович Тарановський, все життя він прожив у місті Сміла (Черкаська область) і до того, як організував свою невелику мотоциклетну компанію "Сміла мото" доводилося йому і служити в стройбаті, і займатися ремонтом машин в гаражі і піднімати на ноги двох синів. Одним словом виживати і працювати в поті чола, як багато хто з нас.
Його "кулібінські шляхи" розпочався в 2004 році, коли Микола Миколайович втілив у життя свої ідеї і своїми ж руками виготовив першу мото задумку – спорудив свій перший складний мотовелосипед. Ще тоді Микола Миколайович, як і його заокеанські кумири з фірми "Харлей–Девідсон", мріяв про мотоциклетний завод у своєму місті.
– На мене сильно вплинула історія фірми "Харлей–Девідсон", – розповідає Микола Миколайович, – Тоді, у далекому 1903 році 21 – річний Вільям С. Харлі і його друг дитинства Артур Девідсон, обидва займалися на дозвіллі конструюванням, почали серйозно замислюватися над можливістю практичного застосування винайдених ними моделей велосипедів. Харлі працював креслярем, а Девідсон – модельником на заводі в місті Мілуокі (США). У числі співробітників там був і німецький конструктор, який добре розумівся на перших європейських мотоциклах. Використовуючи його конкретні знання, враховуючи минулий досвід Харлі у створенні велосипедів і професійні навички Девідсона, друзі весь вільний час проводили за експериментами в майстерні знаходилася в підвалі будинку. Незважаючи на їхні скромні фінансові можливості і нехитрі інструменти, такий спільний проект з часом став всесвітньо відомим брендом. Щось подібне я завжди мріяв створити і у нас в Україні. Тому з 2004 року Микола Миколайович намагався знайти партнерів, і розуміння з боку влади та бізнесменів. – Намагався зацікавити "Київський мотоциклетний завод", "Львівський мотозавод", їздив у Білорусію на "Мінськ–мото", в Санкт–Петербург на "Червоний Жовтень". У 2007 р. брав участь у програмі "Акули Бізнесу", але мій проект споруди мотоциклетного заводу в місті Сміла нікого не зацікавив. – з сумом розповідає Тарановський.
Незважаючи на всю сміливість і бажання, підтримку для свого проекту Микола Миколайович так і не знайшов. Було витрачено багато сил і часу, а результатів не було.
Інший би вже здався. Махнув на все рукою, і втопив би свою мрію в темному колодязі нездійснених бажань. Але, мабуть, хаотична і незбагненна, винахідницька і робоча кулібінська іскра в цій людині взяла своє.
У 2008 Микола Миколайович вирішує самостійно робити різну спеціалізовану мототехніку. З тих пір з–під рук майстра виходять різноманітні мотошедеври: від всіляких спец–мотоциклів до установок для ремонту доріг. І все це своїми руками в крихітній майстерні.
Ідеї Микола Миколайович черпає з життя. Так, наприклад, свої перші пожежні мотоцикли (в Україні їм немає аналогів) він вирішив побудувати під враженням від пожежі в Києві на ринку Шулявка, що неподалік від однойменної станції метро. А малогабаритну установку для ремонту доріг створив спеціально для участі в програмі Черкаської міської ради щодо економії бюджетних коштів.
І хоч держава й донині ігнорує умільця, Микола Миколайович не сумує, каже, головне щоб люди знали і цінували роботу. Їх відгуки – найважливіше.
У майбутньому Микола Миколайович планує модернізувати двигун "Яшки" – свого улюбленого скутера з рамою, що складається, і піднятися разом з улюбленим залізним звіром на гору Ельбрус. Але це в майбутньому. Поки ж Микола Миколайович не залишає надій таки оживити свою головну мрію – побудувати мотозавод в місті Сміла і таки прославити батьківщину.
Незважаючи на всі перепони, Микола Миколайович ось вже багато років втілює в життя свої задумки і дивовижні мото–ідеї, які користуються широким попитом у людей не тільки в його рідному місті, але й по всій Україні.
Звуть його Микола Миколайович Тарановський, все життя він прожив у місті Сміла (Черкаська область) і до того, як організував свою невелику мотоциклетну компанію "Сміла мото" доводилося йому і служити в стройбаті, і займатися ремонтом машин в гаражі і піднімати на ноги двох синів. Одним словом виживати і працювати в поті чола, як багато хто з нас.
Його "кулібінські шляхи" розпочався в 2004 році, коли Микола Миколайович втілив у життя свої ідеї і своїми ж руками виготовив першу мото задумку – спорудив свій перший складний мотовелосипед. Ще тоді Микола Миколайович, як і його заокеанські кумири з фірми "Харлей–Девідсон", мріяв про мотоциклетний завод у своєму місті.
– На мене сильно вплинула історія фірми "Харлей–Девідсон", – розповідає Микола Миколайович, – Тоді, у далекому 1903 році 21 – річний Вільям С. Харлі і його друг дитинства Артур Девідсон, обидва займалися на дозвіллі конструюванням, почали серйозно замислюватися над можливістю практичного застосування винайдених ними моделей велосипедів. Харлі працював креслярем, а Девідсон – модельником на заводі в місті Мілуокі (США). У числі співробітників там був і німецький конструктор, який добре розумівся на перших європейських мотоциклах. Використовуючи його конкретні знання, враховуючи минулий досвід Харлі у створенні велосипедів і професійні навички Девідсона, друзі весь вільний час проводили за експериментами в майстерні знаходилася в підвалі будинку. Незважаючи на їхні скромні фінансові можливості і нехитрі інструменти, такий спільний проект з часом став всесвітньо відомим брендом. Щось подібне я завжди мріяв створити і у нас в Україні. Тому з 2004 року Микола Миколайович намагався знайти партнерів, і розуміння з боку влади та бізнесменів. – Намагався зацікавити "Київський мотоциклетний завод", "Львівський мотозавод", їздив у Білорусію на "Мінськ–мото", в Санкт–Петербург на "Червоний Жовтень". У 2007 р. брав участь у програмі "Акули Бізнесу", але мій проект споруди мотоциклетного заводу в місті Сміла нікого не зацікавив. – з сумом розповідає Тарановський.
Незважаючи на всю сміливість і бажання, підтримку для свого проекту Микола Миколайович так і не знайшов. Було витрачено багато сил і часу, а результатів не було.
Інший би вже здався. Махнув на все рукою, і втопив би свою мрію в темному колодязі нездійснених бажань. Але, мабуть, хаотична і незбагненна, винахідницька і робоча кулібінська іскра в цій людині взяла своє.
У 2008 Микола Миколайович вирішує самостійно робити різну спеціалізовану мототехніку. З тих пір з–під рук майстра виходять різноманітні мотошедеври: від всіляких спец–мотоциклів до установок для ремонту доріг. І все це своїми руками в крихітній майстерні.
Ідеї Микола Миколайович черпає з життя. Так, наприклад, свої перші пожежні мотоцикли (в Україні їм немає аналогів) він вирішив побудувати під враженням від пожежі в Києві на ринку Шулявка, що неподалік від однойменної станції метро. А малогабаритну установку для ремонту доріг створив спеціально для участі в програмі Черкаської міської ради щодо економії бюджетних коштів.
І хоч держава й донині ігнорує умільця, Микола Миколайович не сумує, каже, головне щоб люди знали і цінували роботу. Їх відгуки – найважливіше.
У майбутньому Микола Миколайович планує модернізувати двигун "Яшки" – свого улюбленого скутера з рамою, що складається, і піднятися разом з улюбленим залізним звіром на гору Ельбрус. Але це в майбутньому. Поки ж Микола Миколайович не залишає надій таки оживити свою головну мрію – побудувати мотозавод в місті Сміла і таки прославити батьківщину.
