І знав же я. Сам читав колись на форумі про схожий випадок. Хтось зупинив свого коня, не доїжджаючи до даішників. От ті підскочили і давай... цей во... "боротися за безпеку на дорозі", йпт!
От і з самим так же вийшло.
Їхав 2 жовтня московською трасою Кіпті-Глухів-Бачівськ. Було вже прохолодно. І, відповідно, їхав через через Вертіївку. Назва села на знаку - на білому фоні. Знижую швидкість. Шістдесят!
О, проїхав генделик. А непогано б чайку-с! Гальмую, приймаю праворуч. Озираюся, дивлюся, як краще стати. Повертаю вручну мотик в напрямку узбіччя.
А попереду - двоє зі смугастими дрючками. Один повертається у мій бік. Дивиться. І йде...
"Тьху, все! - думаю. -
Настрій зіпсовано!"
Підпливає. Представляється.
Знімаю шолом. Стою в підшоломнику (це ще балаклавою називають).
- А що це: я зупиняю, а ви - розвертаєтеся? - каже. Хоча своєї смугастої ложки він не піднімав і жодних знаків мені не робив!
"Нормальна заява. Ну давай, дядьку, "заливай" далі!" - думаю про себе.
- А ми по чайку хочемо, - відповідаю.
- Так що, проти руху, чи що? - йде друга претензія.
- Ні, пішки відведу, - відбиваю.
Далі - звичайна процедура перегляду документів, де є все, навіть талон техогляду ще дійсний.
- А що це ви пішоходів не пропускаєте? - підстаркуватий, досвідчений, огрядний даішник, "обдутий" польовими вітрами і притрушений дорожнім пилом, переходить безпосередньо до спрааави.
- Яких-таких пішоходів? - тут я згадую: проїжджаючи через перехід, бічним зором бачив ліворуч на переході мужичка зі склянкою чаю в руці, якраз десь посеред дороги на розділовій смузі.
"О, дядьку, так тут тобі нічого не світить!" - думаю я і вже згадую норми, які в разі чого напишу в позові.
Даішник мені навіть продемонстрував на екранчику свого "фену" запис мого проїзду переходу. Там видно: я - їду, мужичок - іде, хе-хе.
- Ну дк перепони руху я не створював, чого мені зупинятися? Аби він обов'язково переді мною пройшов, а не ЗА мною?
- Бачите ж: тут пост, населений пункт.
- Та наче населений.
- Так має бути якийсь порядок.
- Авжеж. Але ж перепони руху я йому не створив.
- Ну, обмежимося усним попередженням, - здався "борець за безпеку руху", протягуючи документи.
"Угу, угу, не на того попав", - подумав я.
У підсумку - чітке правило:
ніколи не зупинятися ПЕРЕД постом ДАІ. Бо вони думають, що їх злякалися. І, відповідно, вважають, що їм щось "обломиться".
А чайок-то на трасі - ой-ой! По 4 грн. Хоча трохи далі, в одному з сіл за півдесятка км від траси, я пив такий же чай по... 1 грн. за склянку.
От торгаші, хай їм...!
Але то все, зрештою, дурниці. Зате які прекрасні на початку жовтня дороги - ммммм!!!
Кілька разі зупинявся пофотографувати.
:)
(
На схемі: стрілка - напрямок руху; - жовта точка - генделик; червона точка - пост ДАІ.)