– Що у вас там буде, в Жовтневому хуторі? – запитує молода продавщиця в селищі Остер Козелецького району, побачивши в руках покупця шолом. У ті дні, 12-13 серпня, в Острі на базі відпочинку заводу ім. Корольова, що на березі Десни, тривав чи то мотозліт, чи то фестиваль, чи то шоу, чи все разом узяте.
Близько півдня у суботу, 13 серпня, в журналі реєстрації учасників вже було 280 записів. Гості ще прибували, особливо ті, хто їхав здалеку. Стільки гостей вдалося зібрати незважаючи на те, що такий захід в Острі був організований вперше.
– Розміщували й обговорювали на спеціалізованих форумах і сайтах програму заходу ще з Нового року. Що приблизно буде, що хочемо зробити, яким буде вхід тощо. Вийшли на суму 50 гривень за реєстрацію. Нам користувачі Інтернету писали відгуки, поради, побажання, – розповів 34-річний
Богдан Котенко, організатор свята. – Розвішували також паперові оголошення, телефонували знайомим. У нас тут така компанія – кум кума кум… До того ж Десна привертає відпочивальників. Тут щонайменше 20 чоловік, які в Острі не вперше, знають наше містечко і яка у нас природа. Приїхали хто звідки, навіть з білоруського Бресту за сім сотень кілометрів. Можливо, ще хтось здалеку, не знаю – мені зараз не до того.
– Переймали досвід інших організаторів подібних заходів?
– Авжеж. Ми відвідували зльоти у Кобижчі, у Ніжині, у Глухові Сумської області, у Черкасах.
У самого Богдана – саморобний триколісний монстр з двигуном і коробкою передач від автомобіля з переднім приводом.
– Його ж не зареєструють.
– Та чому ж! – посміхається Богдан. – Тисяч десять гривень – і є держномер. Там он далі стоять троє подібних. Це моїх знайомих з Київщини. Усе зроблено вручну і зареєстровані. Є навіть з газовою апаратурою. Їздять вже два роки.
– Як реагує ДАІ?
– Всяке бувало. Забирали. Потім мені доводилося забирати.
– Ваші діти на ньому?
– Ні, моїх друзів. Дітки з нами всюди, я дітей люблю. Вони цікавляться, запитують, а мені не важко їм розповісти, що до чого.
На в’їзді до бази відпочинку стояв інший витвір Богдана – мотоцикл з… вершником. Цей своєрідний пам’ятник зварений на дозвіллі з непотрібних деталей.
Надвечір в суботу один з гостей на вулицях селища для чогось доводив народну приказку про те, що у сім’ї – не без лихача. Продемонструвавши екстрене гальмування, він ледь-ледь не поклав мотоцикл на асфальт разом з пасажиркою. А за поведінкою таких осіб, буває, у людей складається враження про три сотні інших. Шкода.
Насупного дня, у неділю, відбулась поїздка до села Косачівка, де проходять реабілітацію наркозалежні.
– Приїхали по троє київських і чернігівських мотоциклістів. Зустрілися з керівництвом, виступили перед 150 реабілітантами. Відбулася жвава і тепла бесіда, – повідомив «Чернігівщині» телефоном
Олексій Роготченко. – Це дуже потрібно реабілітантам. По-перше, вони відчувають, що не у в’язниці й не покинуті. А по-друге, троє з гостей самі мали аналогічні проблеми і відверто розповіли про це. Показали своїм прикладом, яких висот можна досягти, якщо кидаєш наркотики. Адже це поважні люди, бізнесмени, мають дорогі мотоцикли. Як-небудь наступного разу до Косачівки завітає і поспілкується з хлопцями Василь Вірастюк – найсильніша людина світу 2004 року.
Сергій СТУК,
тижневик "Чернігівщина", №34 від 18 серпня
