Остановка скутера Полицией. Делимся своими историями

Пролетарський районний суд м. Донецька  ,      
м. Донецьк, вул. Літке, 10 , 83044,
Позивач : ******* ******* ,  т.в.о. ст. ІДПС ВДАІ ДМУ , лейтенант міліції, вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086 ,  тел.:    (062) 301-88-94
Відповаідач 2:  ******* ,  т.в.о. Начальника  ВДАІ ДМУ , майор міліції Донецк, пр-т. П. Коммунарів, 75 , 83023
тел.:   (062) 312-72-85,   (062) 297-60-69 ,  (062) 295-75-88


Адміністративний позов
про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія АА2 , № 586798 від 14.08.2013 р. та визнання  дій відповідача протиправними (у порядку ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України).

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст.288 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи. Згідно із ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

    Згідно із ч.1 ст.6 КАС , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача , крім випадків, передбачених цим Кодексом.
      09.08.2013 р. посадовою (службовою) особою , т.в.о. ст. ІДПС РДПС ВДАІ ДМУ , лейтенантом  міліції , ******* , (далі-інспектор/відповідач 1) складено протокол (додаток 2) АБ2 № 478637 про адміністративне правопорушення п. 2.1 «а» ПДР України.  14.08.2013 р. т.в.о. Начальника ВДАІ ДМУ , майором міліції ***** (далі-відповідач 2) винесено постанову (додаток 3)  в справі про адміністративне правопорушення Серія АА2  № 586798 , за що , на думку відповідача 2 , передбачено відповідальність за ч.2 ст.126 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 ( п’ятсот десять гривень, 00 коп.) , щодо мене.
     Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з наступних підстав.

Обставини справи.

    09.08.2013 р. , я на своєму мопеді SABUR  (49,9 см.куб.) , що належить мені на правах приватної власності , рухався по  вул. Пролетарська   , що у Пролетарському  районі м. Донецька. Приблизно  о 08 год.,50 хв.  на  перехресті з вул. Краснопролетарська  мене  зупинили співробітники ДПС нібито для перевірки документів та перевірки «свіжості дихання» (з їхніх слів), хоча жодних законних підстав для цього не вбачалося. Інспектор ДПС Гайдашов  Д.О. на моє питання про причину зупинки та суть скоєного мною правопорушення ніяких об’єктивних пояснень не надав, натомість висловив підозру у скоєнні мною правопорушення . Він (інспектор) зажадав перевірити мої документи, не вказавши конкретно у чому він мене підозрює та у чому суть скоєного мною правопорушення . На моє прохання пред’явити службове посвідчення, відповів відмовою, мотивуючи тим, що достатньо того, що він мені назвав своє прізвище та посаду та оскільки він у форменому одязі інспектора ДАІ і в нього є табельна вогнепальна зброя (при цьому вказав рукою на кобуру для пістолета).
Незважаючи на відмову пред’явити службове посвідчення , відсутність з його боку пояснення причин зупинки, суті скоєного мною правопорушення та підозр у моєму відношенні , я пред’явив на його вимогу талон на мопед та свій паспорт. Інспектор заявив, що для керування мопедом в мене повинно бути посвідчення водія категорії «А1».
Я намагався пояснити  відповідачу 1 , що мій мопед (49 см.куб.), який в моєму користуванні із 2009 року, не класифікується як механічний транспортний засіб , згідно із визначенням терміну «мопед» у п.1.10 ПДР України , а право керувати мопедами я маю з 14-річного віку  (за нормами ПДР , діючими на той час) та з оглядом на це , на теперішній час , я не зобов’язаний мати водійське посвідчення для керування мотовелосипедом (як визначено «мопед» у ст.1 Віденської Конвенції про дорожній рух), а згідно із Додатку 6 Конвенції (Національне посвідчення водія), категорія водійського посвідчення «А1» не має жодного відношення до мопедів, оскільки абривіатура «А1» означає «легкі мотоцикли до 125 см.куб.», а згідно діючого законодавства України , Міжнародна Віденська Конвенція про дорожній рух (ратифікована Україною) є частиною національного законодавства України , але усі мої пояснення були ним цілком проігноровані.
     Із патрульного автомобіля вийшов ще один чоловік у формі інспектора ДАІ та один у цивільному одязі . Останній  давав вказівки чоловікам у формі інспекторів ДАІ. Разом вони почали оказувати на мене психологічний тиск , залякуючи заходами фізичного впливу , затриманням мене до райвідділу нібито за злісну непокору законним вимогам співробітників міліції , штрафмайданчиком та штрафами з конфіскацією мого мопеда. Я не став їм заперечувати, оскільки я не був впевнений у своїй безпеці , побоюючись подальших протиправних дій та посягань на мою особисту безпеку та власне майно з боку цих людей.
Коли з’ясувалося , що в мене з собою немає грошей (інспектори дуже цим цікавилися ), то відповідач 1 в ультимативній формі наказав мені рухатися за їхнім патрульним авто у напрямку штрафмайданчика , у іншому разі він погрожував викликати автоевакуатор , за послуги якого я повинен буду сплатити чималі гроші. Я відмовлявся від послуг евакуатора та від комерційного штрафмайданчика (вартість зберігання  транспорту на якому становить від 100 до 300 гр. на добу), як від нав’язаних послуг . Але чоловіки у формі та керуючий ними чоловік у цивільному одязі своїми погрозами та психологічним тиском примусили мене їхати за їхнім патрульним автомобілем до пр. П.Комунарів -75.
Вже біля штрафмайданчика  на пр. П.Комунарів -75  Відповідач 1  склав у моєму відношенні протокол  АБ2 № 478637, при складанні якого, мені не було роз’яснено моїх прав , згідно ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП , під моральним тиском цих чоловіків у формі інспекторів ДАІ я підписав протокол, а в графу «пояснення» був вимушений під диктовку інспектора написати , що «не встиг отримати водійське посвідчення , оскільки у ВРЕВ відсутні бланки » .  Відповідач 1 разом із напарником  під моральним тиском примусили мене поставити підписи у протоколі , навіть не надавши мені його для ознайомлення , не роз’яснивши процедури притягнення до адміністративної відповідальності , місця та часу розгляду справи , не роз’яснивши  , за що саме я розписуюся та не надавши мені навіть копії вищевказаного протоколу.
Інспектор (відповідач1) заявив, що забирає в мене мій мопед на штрафмайданчик, з якого я його зможу отримати тільки після сплати штрафу ,  та послуг зберігання на цьому спецмайданчику. Я заявив йому, що жодних законних підстав для затримання мого мопеда на штрафмайданчик  не було та немає (відсутні фактичні докази порушення ПДР та мопед суттєво не заважає руху інших транспортних засобів) , послуги комерційного майданчика з цінами за зберігання 100-300   гривень на добу мене не влаштовують , оскільки середня вартість послуг зберігання на інших стоянках складає 8-15 гривень на добу . Інспектор проігнорував мій протест , склав у моєму відношенні вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення . Акт огляду та тимчасового затримання транспорту у моїй присутності не складався, копії мені не надано . Після цього , відповідач 1  незаконно заволодів моїм мопедом, передавши його охоронцю штрафмайданчика по вул. П.Комунарів-75.  
15.08.2013 р. я письмово звернувся (додаток 4) до керівництва ВДАІ (лист вх. № К-242 л/з) з вимогою надати мені копії протоколу АБ2 № 478637 (оскільки відповідач 1 мені її не надавав) та , за наявності, постанови в справі про адміністративне правопорушення (оскільки мені достеменно не відомо про її складання).  22.08.2013 р. я отримав зазначені копії протоколу та постанови безпосередньо у ВДАІ , хоча на штемпелі у супровідному листі (додаток 1) зазначена дата 21.08.2013 р.
Також  15.08.2013 р. я письмово звертався   до керівництва ВДАІ за безоплатним , згідно із ст.265-2 КУпАП , поверненням  свого мопеда  , але у ВДАІ мені лише видали письмовий дозвіл на видачу мопеда (додаток 5) , пояснивши , що ДАІ  нібито не має відношення до мого майна. Звернувшись до адміністрації штрафмайданчика , з’ясувалося , що безоплатно моє майно мені ніхто повертати не збирається   :  охорона штрафмайданчика незаконно вимагає за повернення мого транспортного засобу чималі гроші : 500 гривень (станом на 16.08.2013р.) (копія квитанції про вимагання грошових коштів у додатку 6 ).
Розгляд адміністративної справи у відношенні штрафу щодо мене ,14.08.2013 р. здійснив Відповідач 2 ,без моєї присутності , скориставшись тим фактом, що Відповідач 1  не ознайомив мене з місцем та часом розгляду справи, не надав мені копії протоколу , позбавивши мене таким чином можливості   забезпечення юридичного захисту та доступу до неупередженого та справедливого процесу розгляду адміністративної справи щодо мене. Отже, Відповідач 2  виніс постанову про адміністративне правопорушення серія АА2 № 586798 , з  порушеннями процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка регламентується Наказом МВС №77 від 26.02.2009.

Підстави для скасування постанови.

Протокол  АБ2 № 478637  та постанову про адміністративне правопорушення  АА2 № 586798 у моєму відношенні було складено безпідставно, при цьому припущено істотні процесуальні порушення , а саме :
1. при складанні протоколу та винесенні на його підставі постанови , не враховано доказів відсутності складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП : керування транспортними засобом особою, яка не має права керування…       Мушу зазначити , що право керування мопедом я маю з того часу, як мені виповнилося 14 років і це право захищено ст.,ст 22,58 Конституції України  ;
2. у вищевказаному протоколі   АБ2 № 478637  вказано, що правопорушення зафіксовано за адресою «пр.П. Комунарів, вул. Харитонова»  , але це не відповідає обставинам справи, оскільки , як  зазначено вище, співробітники  ДПС зупинили мене у Пролетарському  районі м. Донецька  на  перехресті вул. Пролетарська з вул. Краснопролетарська. Окрім цього у протоколі АБ2 № 478637 зазначено час складання протоколу  9.30 , в оскаржуваній  постанові – 09.20 , але правопорушення фактично було зафіксовано   о 08.50 , в той самий момент, коли мене зупинив відповідач 1. Ці факти свідчать про внесення до офіційних документів завідомо неправдивих даних , підроблення документів, на підставі яких мене безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності;
3. згідно з положенням ст. 252 КУпАП , орган (посадова особа) повинен оцінювати докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю, чого,  очевидно,  зроблено не було, оскільки на підставі сфальсифікованого протоколу , в якому не міститься жодного доказу ,  у моєму відношенні  , без моєї присутності , було винесено постанову ,  притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 гривень у моєму відношенні ;
4. відповідно до п.2.8 Наказу МВС №77  та ст.258 КУпАП,  справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло
клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Відповідач 1 склав протокол у себе в патрульному автомобілі, без моєї присутності, навіть не ознайомивши мене зі змістом протоколу , не роз’яснивши мені процедуру притягнення до адміністративної відповідальності , не повідомивши дати та місця розгляду справи та не надавши копії зазначеного протоколу . Відповідач 2 здійснив розгляд справи та виніс оскаржувану постанову за моєї відсутності .
5. відповідно до п.2.9 Наказу МВС №77 ,особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, тощо. Цих можливостей та законних прав мене було позбавлено при здійсненні відповідачем 2   процедури притягнення до відповідальності;
6. згідно із п.2.9 Наказу МВС №77 та ст.279 КУпАП , розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок .
Мушу констатувати, що взагалі нічого з цих вимог , ані відповідачем1, ані відповідачем2  виконано не було, мені ніхто нічого не роз’яснював ,  моїх пояснень не заслуховував.
7. відповідно до п.2.14. Наказу МВС №77 ,стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами України. Згідно із ч.2 ст.126 , передбачається накладення штрафу від тридцяти до тридцяти п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому,  про суму у національній валюті у КУпАП не йдеться , а у постанові відповідача 2  сума штрафу зазначена саме у гривнях. Цей факт також вважається процесуальним порушенням з боку відповідача 2.   При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення , особа порушника , ступінь його вини , майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (стаття 33 КУпАП). Відповідач проігнорував мої пояснення щодо відсутності вини та складу правопорушення у моїх діях , пом’якшуючі обставини, майновий стан , тощо;
8. відповідно до ч.1 п. 4.1 Наказу МВС №77 , у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення  , копія якого під підпис вручається особі , яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.  Відповідач 1  допустив грубе порушення вищевказаних вимог , не надавши мені  копії протоколу та не роз’яснивши мені моїх прав та обов’язків, згідно із ст. 63 Конституції України та статті 268  ;
З оглядом на вищевказані порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності , такий розгляд справи не може вважатися об’єктивним та неупередженим.

Окрім цього , посадова особа-відповідач 1 , т.в.о. ст. ІДПС РДПС ВДАІ ДМУ , лейтенант  міліції , Гайдашов  Д.О. вчинив наступні протиправні дії у моєму відношенні:
1)безпідставно зупинив (підстав для цього , згідно із п.21-1ст.11 ЗУ «Про міліцію» не було); 2)пред’явив незаконні вимоги , щодо перевірки документів, не пояснивши об’єктивними підставами причину зупинки , суть скоєного мною правопорушення та підозру щодо мене у вчиненні злочинів (п.2 ст.11, ст.21-1 ЗУ «Про міліцію», п.2.14«в» ПДР) ; 3)здійснив незаконно (всупереч ст.265-2 КУпАП) заволодіння моїм власним транспортним засобом (мопедом) (всупереч ст.319 ЦКУ , ст.41 Конституції України ) та передав його  на арендований комерційною структурою штрафмайданчик (склад кримінального злочину за ч.2 ст.289 УК України);       5) обмежив конституційне право на свободу пересування ; 5) нав’язав мені економічно необґрунтовані (від 100 грн./добу) послуги  зберігання транспортних засобів , всупереч вимогам ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживача» ;  6) безпідставно склав у моєму відношенні протокол про адміністративне правопорушення,  якого я не вчиняв ; 7) затримав мене без оформлення протоколу затримання приблизно на годину ; 8) оказував на мене заходи психологічного тиску (залякування), погрожував адміністративним арештом , затриманням до райвідділу , де , з його слів, «зі мною швиденько розберуться» ; 9) відмовився пред’явити на мою законну вимогу своє службове посвідчення (ст.5 ЗУ «Про міліцію», п.27.2 Наказу МВС №111, п.2.14 «г» ПДР).
До того ж процедура притягнення до адміністративної відповідальності з  боку відповідача 2  супроводжувалась, як зазначено вище, цілою низкою процесуальних порушень.
    Згідно із положеннями ч.1,ч.6,ч.7 ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч.1 ст.64 Конституції України, Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
Вищеозначені дії співробітника міліції (відповідача 1) незаконно обмежують мої конституційні права користуватися і розпоряджатися своєю власністю (мопедом), згідно із ст.41 Конституції України , свободу пересування , згідно із ст.33 Основного Закону України та цивільні права , згідно із ст.319 ЦК України.
    Слід врахувати, що згідно із ч.1,ч.2 ст.28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Вищезазначені протиправні дії відповідача 1 принижують мою гідність , завдають удару по моєму авторитету законослухняної людини та громадянина в очах знайомих, родичів та друзів. Вважаю, що всупереч ч. 3 цієї ж ст.28 Конституції України, відповідачем 1, та відповідачем 2  мене було піддано якимось дослідам без моєї вільної згоди. Суть цих незаконних дослідів складається у вивченні відповідачами  краю терпіння власників транспортних засобів України та у перевірці на практиці економічної обґрунтованості корупційної схеми з приватними штрафмайданчиками  керівництва ДАІ України.
    Такі  протиправні дії відповідачів мають ознаки кримінальних злочинів та повинні класифікуватись як  незаконне заволодіння транспортним засобом , перевищення службових повноважень та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів , таких як протокол про адміністративне правопорушення , постанова в справі про адміністративне порушення .
     Слід зауважити, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
   По суті пред’явлених відповідачами мені обвинувачень , вважаю необхідним надати наступні заперечення.  
1) Як зазначено вище, у протоколі АБ2 № 478637  правильно встановлено тип мого транспортного засобу – мопед  , але помилково вказано пункт ПДР , що нібито порушений позивачем (п.2.1 «а»)   . Постановою АА2 № 586798 ,складеній на підставі протоколу  ,  власник мопеда (позивач) безпідставно притягається до адміністративної відповідальності та на нього накладено штраф у розмірі 510 гривень. При цьому не враховано, що власник мопеда (позивач) , апріорі не міг  порушити вимог п. 2 ПДР «Обов’язки та права водіїв механічних транспортних засобів»
     2) Згідно із визначенням терміну «водій» у п.1.10.ПДР : «водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі»  . Тобто, вимоги п.2 ПДР («ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» 2.1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ) , ніяким чином не можуть відноситись до мене , оскільки , по-перше , фактично ,на момент звернення до мене інспектора , формально я не важався водієм через відсутність в мене водійського посвідчення , а по-друге – взагалі не керував механічним транспортним засобом , оскілки мопед , на відміну від мотоцикла, не є таким за визначенням у п.1.10 ПДР : «мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт»;
Таким чином, підтверджується відсутність факту порушення мною вимог ПДР України, та складу інкримінованого мені правопорушення.
3) Згідно із ст.9 Конституції України: чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України , є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України .Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» (Міжнародні угоди) кореспондує ст.9 Конституції України : «Якщо Міжнародною Угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди».Теж саме говориться і в п.1, п.2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». Саме таким міжнародним договором у сфері дорожнього руху є Міжнародна Віденська Конвенція про Дорожній Рух (далі-Конвенція). Україна ратифікувала Конвенцію і зобов'язана неухильно дотримуватися норм цього Документа. Згідно п. l),m),n),o) ст. 1 Конвенції, велосипед з підвісним двигуном (мопед) рекомендується прирівнювати до велосипеда. Згідно п. о) ст.1 Конвенції: термін "механічний транспортний засіб" означає будь який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договорюющихся Сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів.   Згідно Конвенції , (текст російською мовою розміщено на сайті Європейської Комісії ООН за посиланням ( http://www.unece.org/trans/conventn/Con ... fic_RU.pdf ) , процедура прирівнювання мопедів до мотоциклів має бути обумовлена деякими підставами (пункт «m».ст.1 Конвенції) : якщо мопеди втратили характеристики велосипедів у відношенні можливостей їх використання , зокрема можливості приведення їх до руху за допомогою педалей, або які за своєю максимальною конструктивною швидкістю , вагою або деяким характеристикам двигуна перебільшують встановлені ліміти…, також ця процедура повинна супроводжуватися виконанням вимог п.2.ст.54 Конвенції ,тобто повідомлення Генерального Секретаря ООН спеціальною нотою про прирівнювання мопедів до мотоциклів.
Наразі , жодної  з перелічених вимог Віденської Конвенції про дорожній рух у відношенні щодо мопедів , Україною офіційно виконано не було, отже , враховуючи норми Конвенції та визначення терміну у ПДР України , мопед в Україні не вважається механічним транспортним засобом, а з оглядом на це, на мене, як на власника мопеда, не поширюються вимоги п.2 ПДР України.
   Згідно із додатком 6 Віденської Конвенції (текст російською мовою) «НАЦИОНАЛЬНОЕ ВОДИТЕЛЬСКОЕ УДОСТОВЕРЕНИЕ»:
п.9. На основании национального законодательства в рамках категорий А, В, С, СЕ, D и DE могут вводиться следующие подкатегории транспортных средств, на управление которыми может выдаваться водительское удостоверение:   А1- мотоциклы с рабочим объемом двигателя, не превышающим 125 см3, и максимальной мощностью, не превышающей 11 кВт (легкие мотоциклы);
п.10. Помимо перечисленных выше категорий и подкатегорий, национальным законодательством могут предусматриваться и другие категории и подкатегории транспортных средств. Обозначения таких категорий и подкатегорий транспортных средств должны отличаться от используемых в Конвенции обозначений категорий и подкатегорий транспортных средств, при этом должен применяться другой шрифт.(рос.)   Тобто позначення «А1» в українському законодавстві (в контексті Конвенції) означає «мотоцикли до 125 см3…» , а не «мопеди».
5) Мопед не повинен прирівнюватись до «механічних ТЗ» також з огляду на те, що в порівнянні з мотоциклом має досить скромні технічні характеристики та не може рухатись в загальному потоці транспорту, а у п.11.14.ПДР обумовлені спеціальні обмеження щодо розташування на дорозі та виконання поворотів на мопедах . Для мотоциклів такі обмеження у ПДР відсутні.
6) На факт володіння та на право користування мопедом до набрання чинності змін у законодавстві у відношенні щодо мопедів не повинні поширюватись вимоги , яких не було у ПДР на час придбання мопеда (я придбав до 2010 року) , бо в іншому випадку це є порушенням конституційного принципа неприпустимості зворотної дії законів та інших НПА у часі, закріпленого ст.58 Конституції України. Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти , які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Зворотної дії не можуть мати не тільки закони, інші нормативно-правові акти, які встановлюють юридичну відповідальність (тобто санкції юридичних норм), а й усі інші закони, нормативно-правові акти ,точніше кажучи, диспозиції та гіпотези норм, що в них містяться.  На момент придбання мопеда я , як покупець, мав знати, що купую механічний ТЗ , та повинен отримати водійське посвідчення відповідної категорії для керування мопедом , але це неможливо з оглядом на вищесказане , до того ж суперечить законодавчому акту вищої юридичної сили , яким є вищевказана Конвенція.
7) Вимоги щодо наявності водійського посвідчення для керування ними , які внесені у ПДР , відповідними пунктами постанови КМУ №1029 від 26.09. 2011 року суперечать також ст. 22 Конституції України :   права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.       При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З оглядом на це , ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах ( наприклад Постановах КМУ) хоча у Конституції вони взагалі не відображаються. Саме таким нормативно-правовим актом є ПДР України , затверджені ПКМУ №1306 від 10.10.2001р., саме в цьому нормативно-правовому акті (ПДР), згідно із ЗУ «Про дорожній рух» було задеклароване право громадян та людей керувати мопедом, не маючи взагалі водійського посвідчення. Право керування мопедом я мав з того часу, як мені виповнилося 14 років.

8) Право користування власним майном (мопедом) , згідно із ч.1 ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   , ст.41 Конституції України , зі вступом в дію змін до ПДР , внесених постановою КМУ №1029 не може бути реалізовано в повному обсязі без оплатного одержання водійського посвідчення та реєстраційних документів , тому ці вимоги не повинні поширюватись особисто на мене.    Згідно статті 8. Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права . Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

  Згідно із Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96: 2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Згідно із ст. 19 Конституції , правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Згідно із ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

    Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Винних дія я не вчиняв, а з оглядом на викладене, вважаю, що дії та вимоги посадових осіб – відповідачей  були незаконними , штраф на мене накладено неправомірно.

    Згідно із п. 2.10. Наказу МВС №77  та відповідно до статті 247 КУпАП  ,  провадження в  справі  про  адміністративне  правопорушення   не   може   бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:  (2.10.1.) Відсутність   події   і   складу    адміністративного правопорушення.

    Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.

   Згідно ст. 2 КАС України , завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
   На підставі ст. 9 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку, посадова особа, що винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності знехтувала цим положенням, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення , яке я не вчиняв та не міг вчинити взагалі, керуючи мопедом.

    Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст. 55 Конституції України , ст.,ст. 2,6, 19,71,99,100,102, 104, 106 КАС України, ст.288 КУпАП,

ПРОШУ СУД:

1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Прийняти до розгляду та винести ухвалу по клопотанню позивача щодо врахування судової практики з аналогічних справ.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення Серія АА2 № 586798 від 14.08.2013 року за відсутністю складу правопорушення .

4. Визнати дії посадової особи (відповідача 1) ,     т.в.о. ст. ІДПС РДПС ВДАІ ДМУ , лейтенанта  міліції  ***** :, такі як : безпідставна зупинка ,  перевірка документів, затримання мене приблизно на годину без протоколу затримання , непред’явлення на мою вимогу службового посвідчення , психологічний тиск , погрози, складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення , обмеження мого права на свободу  та на вільний вибір способу пересування , обмеження мого права володіння та розпорядження майном (мопедом), нав’язування мені економічно необґрунтованих комерційних послуг по зберіганню мого мопеда , безпідставні звинувачення у моєму відношенні – протиправними .

5. Визнати дії посадової особи (відповідача 2)  в частині порушення процедури розгляду справи про притягнення позивача  до адміністративної відповідальності ,  винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення ,  притягнення  позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126, КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у  розмірі 510 гривень  – протиправними.

6. Стягнути з державного бюджету , на користь позивача , усі, документально підтверджені судові витрати , пов’язані із судовим процесом.

      Додатки:

1.Супровідний лист з ВДАІ від 21.08.2013 р. ;
2. Копія протоколу про адміністративне правопорушення АБ2 № 478637 від 09.08.2013 р.  (1 арк.);
3. Копія постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія АА2 № 586798 від  14.08.2013 (1 арк.);
4.Копія письмового звернення до керівництва ВДАІ (лист вх. № К-242 л/з) (1 арк.);
5. Дозвіл ДАІ на видачу транспортного засобу зі штрафмайданчика (копія ,1 арк.);
6. Копія квитанції з реквізитами щодо сплати послуг зберігання мопеда на штраф майданчик (1 арк.) ;
7.Копія  талону , що підтверджує право власності на мопед (1 арк.);
8.Клопотання про врахування судової практики (1 арк. з додатками);
9.Копія позовної заяви для відповідача з додатками (1 примірник,___арк.);



Дата :  31.08. 2013 р.       Підпис _______