Поездки одного дня

Всем привет. Я, в основном, обитаю на ветке про Hyosung GT250R, но ввиду того, что там обсуждаются вопросы, больше связанные с самим мотоциклом, решил перенести свои посты оттуда в отдельную тему. И впредь добавлять сообщения сюда.
Мот я купил в декабре 2008. На момент написания этого сообщения накатал 2300 км, большая их часть вот в таких вот коротких поездках по Киевской и соседним областям. Уверен, что многие осуществляют такие однодневные вылазки за пределы своих населённых пунктов, поэтому желающие могут в этой теме отписываться и о своих поездках.
Начну с себя (см. следующие посты).

а що то за камінь такий здоровений? Звідки взявся і чому? Цікаво... Дивно, що ранішше не заходив і не бачив твоїх постів. Здорово...І пізнавально. Шкода не миожу ще добавити плюс. Я тут типу ноновенький  Щасливої дороги!

Поруч із замком на сусідньому пагорбі знаходиться велика скеля, пісчаний камінь висотою 16 метрів (дані з довідника), на якому багато сучасних наскельних малюнків, навколо каменя знаходиться козацьке кладовище із старовинними надгробними плитами і хрестаим, з вершини пагорба добре видно округу на кілька десятків кілометрів, в далині видно навіть купола Почаївської лаври, навпростець до неї приблизно кілометрів із 20.
Прогулявшись по околицях замку з годинку, рушив далі за планом, хоча вже була післяобідня година і по повному маршруту вже не встигав, але все таки вирішив їхати у Підгірці, В селі Підкамінь вперше побачив досить цікаві криниці, потім ще в інших селах львівщини були такі криниці

GPS показав, що я знахожусь неподалік ще одного визначного місця - Скеля Троніг, дорога простяглася через мальовничий лісок з крутими спускамси і підйомами
Проїхавши пару кілометрів "нувік" показав що треба звертати, але він не знає грунтових доріг, увімкнув режим "навпростець" і я поїхав за вказівкою стрілки, дорога вела через поля, відстань все зменшувалась і зменшувалась, вже позначка 200 м, а скелі не видно, їду далі, відстань збільшується, звертаю на іншу дорогу, обїхав поле навколо, відстань знов 200 м але скелі не видно, десь я в неті знайшов неправильені координати, проїхався попід лісом, не видно нічого тільки пагорби навколо, а скелі немає. Вечоріло, 18.00, рішаю пошуки скелі залишити на наступний раз, їду у Підгірче, ще 10 км, але помітив якийсь металевий стук в задній частині скута, зупинився, знайшов чималенький люфт заднього колеса, помаленьку поїхав далі.
Виїхав на львівську трасу, фури ганяють туди сюди, важкувато зними їздити, проїхав пару км, було десь пів на сьому вечора, а додому пиляти ще 165 км, приблизно з три години, а ввечері в мене поїзд, тому вирішую розвертатись і їхати додому, а Підгірці залишити на наступний раз. Додому заїхав досить швидко, вже о восьмій вечора був вдома, добрався без всяких проблем. Ось так і прокатався хоч і не по всьому запланованому маршруту однак отримав море задоволення і позитивного заряду на послідуючі робочі дні.

Молодец хорошо покатался. А главное красиво описал.

Замками Тернопільщини та Хмельниччини

Всім привіт, це знову я і ще одна маленька подорож  

Чесно відпрацювавши два тижні на благо нашої держави, кишеню шефа і на крихточки собі прийшли довгоочікувані вихідні. Каращий відпочинок це той який приносить задоволення як для тіла так і для душі (в кожного він свій), а для мене це кудись подорожувати і забутись від усього  і не думати ні про що і ні прокого ... Отже поїхали ...
За день до поїздки,а саме в суботу, славно  попрацювавши вдома по господарству вирішив проїхатись по такому маршруту - Остріг - Збараж - Скалат - Сатанів  - Ярмолинці - Меджибіж - Самчики - Старокостянтинів - Славута, так щоб відвідати якомога більше цікавих місць, таких як замків, парків, і т д. Прогноз погоди не радував, по всіх західних областях дощі і грози, але прогнози роблять песимісти і на той прогноз я просто забив, зранку встану і буде видно яка погода.

Неділя, ранок, погодка чудова, тепло і сухо, можна їхати, запакував дощовик і ще деякі утеплюючі речі на всяк випадок, перевірив наявність всіх доків - талісман від гайців      і вперед, виїхав о девятій ранку в напрямку Острога, по дорозі заскочив на заправку. Біля стели  Острога сфоткавсь для годиться і рушив далі через села і міста
Дорога не ахті але 60-70 км/год їхати можна, машин майже не було, що дуже порадувало
Промайнув Шумськ, нічого особливого, як завжди, можливо через те що я вже звик до цієї дороги, адже сюдою завжи проїжджаю коли їду на захід, неподалік м. Ланівці сталось раніше ДТП в кюветі напівпричіп з цистерною   , чесне слово, я не винуватий  

Ось вже я і на підїзді до Збаража, перша зупинка Збаражівський замок, знайти замок не проблема на околиці розміщено вказівники, це досить відоме місце, часто приїжджають на екскурсію іноземні туристи, трішки пройшовся алеями парку, пофоткав, експозиції не дивився так я вже там бував і не став надовго затримуватись, лише зайшов у внутрішній дворик де розбирали сцену і декорації, напевно раніше був якийсь фестиваль.

Наступне заплановане місто - Скалат, однак плани є плани, але і пристуні деякі корективи, неподалік в парку розміщено декілька щитів із зображенням і коротким описом замків Тернопільщини, що не могло мене не зацікавити, деякі з них були поруч деякі далекувато, і тому вирішую відвідати ті що поближче а саме замки у с. Микулинці і в м. Теребовля, а потім вже Скалат

Шлях пролягав через файне місто Тернопіль, але дороги там трішки не файні, місцями такі ямки зустрічались, що якщо внеї влетіти то все, можна вважати, що подорож закінчилась, будуть зішкрібати з асфальта, а може і так закатають, із-за файних тернопільських доріг мій GPS відправився майже у вільний політ, відламалось кріплення, добре що був на зарядці і це його врятувало від "асфальтової хвороби" якщо не гірше, але все обійшлось і кріплення поремонтував.

На одному з перехресть з трьома смугами тормознули гайці, їду по середній, вибігає "продавець палочок" аж спотикається і все палочкой махає, я зупинився на узбіччі:
- Старшина "Збирайко" (правильного прізвища не запамятав, хоча і не важливо) ваші документи? Його смайлик -  
Даю доки,-  чим більше гортає доки його смайлик відповідно змінюється:           побачивши страховку став таким -    побажав щасливої дороги і відпустив на всі сторони  

А тим часом я вже добрався до с. Микулинці, з далека виднієцься місцева церква а нет подалік знаходиться і сам замок, точніше те що від нього залишилось

Молодец ты опять отметился . Извеняй у меня неполучилось.

Цей замок не покинутий на призволяще,  у невеличкій відреставрованій вїздній башті обладнано маленький будиночок з мешканцями, підїхавши до воріт вікна відразу ж зачинились із середини немов до стін фортеці підійшли ворожі війська, обійшов мур навколо, через проломану стіну з іншої сторони зайшов у внутрішній дворик, ан подвірї бігали дві німецькі вівчарки і тому я не затримався щоб не привертати до себе уваги, мешканці замку обладнали за стінами серед подвіря невеличкий городик, гараж, чистеньке подвіря, досить оригінально виглядає таке помешкання

Наступне місто по маршруту - Теребовля і місцевий замок XVII ст

КІД (коротка історична довідка): Теребовлянський замок XVII ст памятка архітектури державного значення. перший оборонний замок збудований на Княжій горі в ХІ ст. Зруйнований в середині ХІІІ ст. монголо-татарами, перебудований у 1360 році магнатами Корітовичами. Камяно-деревяний замок споруджено у 1534 році за кошти краківського каштеляна Анджея Тенчинського. Стіни укріплення були дубовими і камяними. У плані замок нагадує пятикутник, одним із гострих кутів повернутий на південь. На трьох кутах вежі.
У 1594 році замок взятий загонами повстанців під керівництвом Северина Наливайка. Вдруге розбудований у 1631 році стараннями старости А. Балабана. У 1648 році здобутий військами Богдана Хмельницького. найбільших руйнувань замок зазнав від татарських нападів 1673, 1675, 1687, 1688 років. Як військовий обєкт використовувався до 1699 року.
Занепадати укріплення почало з 1734 р. - після наказу волинського воєводи вивезти замкові гармати до Камянецької фортеці, це призвело до запустіння і руйнації твердині.

Приїхавши у місто. зайшов до місцевого супермаркету прикупити чуть провіанту, у касирки запитав як знайти фортецю, отримав таку відповідь:
-  от на тому перехрестю наліво, далі прямо по дорозі, а там і замок буде видно ...
Зрозуміло, що нічого не зрозуміло, але спробую, проїхав все місто, замку не видно, поїхав в інший кінець, теж нічого, зупинився на узбіччі щоб розпитати прохожих, аж тут із дворика виїхали два скутеристи, тормознув їх запитав де розташований замок і як його знайти, і що ви думаєте сказали ... ні!!! а навіть краще, провели до нього, вельми дякую товариші , це по нашому  :ok: . Замок знаходиться на околиці міста поблизу дороги на горі де я проїжджав, але його не видно зі сторони із-за дерев. На підїзді за сотню метрів навколо замку зведено рів  ще з давніх часів, територія замку чиста і прибрана, все навколо доглянуто і упорядковано, майже ніде немає сміття.

А где ж они там живут? Судя по фото - совершеннейшие развалины.

На въезде небольшой двохэтажный домик

Молодец что путешествуешь, я тоже этим болею...  Получай +1 !!!

м. Скалат і одноєменна фортеця - ще одне визначне місце моєї подорожі, розташоване неподалік Теребовлі. Стало трішки прохолодно, небо затянуло дощовими хмарами, вдаличині по курсу гроза, хмари темно-синього кольору, зупинка на узбіччі, одягаю дощовик на всяк випадок і рушаю далі на Скалат, до міста добрався досить швидко.
Знайшов фортецю, знайти не проблема, знаходиться у самому центрі міста понад дорогою, стан чудовий, чотири високі вежі у відміному стані, відреставровані, огороджені невеликим камяним парканом, нажаль вхід був закритий тому надовго не затримався, зробив пару фоток і виїхав далі у м. Сатанів.

Повернувшись назад у Гримайлів там по справжньому добряче гримнуло, вперіщив такий дощ, що дорогу було видно лише на декілька метрів вперед, однак за пару хвилин дощик послабшав, а згодом і закінчився, мені повезло, що я їхав за вітром позаду грози і тому майже не змок.

Далі дорога вела через мальовничі місця з прекрасними краєвидами, невеличкими горами. через природний заповідник "Медобори", на повороті біля стели заповідника зупинився пофоткать, перекусити і чуть перепочити, відійшовши в сторону через пару хвилин поруч проїхав мотоцикліст на Каві ЕR-5, подивився на скутер але мене не помітив на фоні кущів і дерев, я жбув одягнений у камуфляжний дощовик і поїхав далі. Дорога через заповідник небезпечна, асфальт з надлишком смоли, з обочини намило глини і дрібного каміння, розїзд із зустрічними авто затруднений, вузько і слизько, пару раз чуть занесло але не впав, але яка краса навколо, те варто побачити, дорога немов би у зеленому тунелі, після дощу свіжо і прохолодно зовсім не холодно, через пару кілометрів я наздогнав мотоцикліста, до Сатанова повисів у нього на хвості, а далі він поїхав вперед, а я звернув до замка, що видніється на кручах понад річкою, від замку залишились дві вежі і мур, але територія фортеці досить велика.

Сатанів, ГородокЮ, Ярмолинці, вже вечоріє, по всьому запланованому маршруту не встигаю, Меджибіж і Самчики відміняю до наступного разу, але ще заїду у с. Сутківці, що неподалік Хмельницького, особливість Сутківців - Покровська церква-фортеця побудована на рубежі XIV-XV ст, це унікальний храм, що не має за своїмархітектурно-планувальним виконанням аналогів в Україні. Стіни церкви з моноліту із невеличкими бійницями і легкими деревяними надбудовами. Побродивши навколо, сфоткав, потім вибрався на сусідній пагорб з якого відкривається чудові краєвиди на околиці і все село видно як на долоні.
Додому поїхав через Хмельницький, на вїзді в місто гайців чималенько, цілими косяками тусуються, мене не чіпали, на таку малу рибу не полюють, зато місцеві скутеристи ВСІ сигналили і жестами вітали немов би ми дуже добре знайомі. Виїхавши зміста попрямував на Шепетовку, попутніх машин майже не було, що радувало, додому гнав на всіх парах 80-90 км/год, доїхав без пригод, тільки трішки замерз, об 11-й вечора був вже вдома, всього проїхав 512 км за майже 14 годин, славненько прокатався і зовсім не втомився.
Ось така вмене получилась ще одна подорож ...

А меня всю жизнь влекут деснянские просторы, манит красавица Десна.
Сегодня - первый дальнобой-чик для моего Азията ( Skymoto Asia-150)  : по правому берегу Десны, ч/з дамбу Киевской ГЭС, обе Дубечни, Сувид, пос. Десна, мост ч/з Десну, г. Остер; и назад по левому берегу, ч/з Евминку, Летки, Пуховку, Зазимье, с. Троещину. Всего прошел 195 км. .
Не взыщите на качество фото, не профи.
1. Танк, памятник в духе соцреализма в пос. Десна.
2. Дорожный знак "Танки грязи не боятся".
3. Деснянские разливы.
4. Вид с моста вверх по течению, возле Остра.
5. Вид с моста вниз по течению.
6. Памятник защитникам Отечества на въезде в Остер. Опять же в духе соцреализма.

В продолжение: http://www.moto.com.ua/forum/topic-270889/message-653949/#653949 :
1, 2, 3. Благодатная придеснянская местность возле с. Евминка.
4. Мои друзья, Саня и Славочка - фазендейро в с. Евминка.
5. Мы вместе во дворе фазенды.

И еще в продолжение: http://www.moto.com.ua/forum/topic-270889/message-653968/#653968
1. История Крут повторилась возле с. Летки в 1918 г. . Курган - братская могила.
2. Крест на братской могиле.
3. Карасевые озера возле с. Летки.
4. Православный храм в с. Пуховка. Расписывал знакомый художник.
5. ...построил дом... .
6. ...родил сына... , в Киеве, с. Троещина.

Ще одна невеличка моя подорож, кому цікаво читайте http://ingvar2.at.ua/forum/6-3-11, даю зсилку, дублювати щось не хочеться

"У пошуках загубленого Троніга" - http://ingvar2.at.ua/forum/6-3-12 - поїздка лісами львівщини (продублювати тута не можу, нет поганий), вибачайте

В прошлую субботу отправилась из Ужгорода в Моршин и обратно. Дорога - просто сказка! Не в смысле качества покрытия, естественно, но пейзажи такие, что по сторонам глазела чаще, чем на асфальт. На некоторых отрезках Воловецкого перевала стоит ограничение 30 км. Кстати, вполне справедливое, как оказалось. Две недели назад там ехали мои друзья на машине. Вместо 30 кмч позволили себе 50 кмч. На повороте их вынесло на встречную полосу прямо под грузовик. Результат - машина всмятку (ремонту не подлежит), все страшно побитые, но, к счастью, живы. Да и сама я на перевале видела бензовоз буквально вывернутый наизнанку. Так что, после таких картинок игнорировать знаки совсем не хотелось.
    Погода выдалась отличная. Только на обратном пути пришлось обгонять грозу. С этим я успешно справилась, но самое обидное то, что приближаться сие явление природы начало как-раз в тот момент, когда я собиралась сделать привал на заслуженный ужин. К тому моменту я от голода уже звереть начала   , а остановиться даже на пару минут было никак не возможно. Так что, на ближайшей заправке я отоварилась Сникерсом и проглотила его прямо на ходу (кто пытался есть в шлеме поймёт, что это был за цирк!) и... как поёт Винни Пух - "сразу наступает хорошая погода!". В общем, в дальнюю дорогу буду возить шоколад в аптечке
     Дорога в обе стороны + прогулка по самому Моршину и т.п. заняли 16 часов. Спидометр накрутил 440 км. Впечатления остались самые приятные.