І побігли вони до ополонок, вірячи, що то є необхідністю...
І називали вони цей день Водохрещею, Водосвятками, Водокресом, Водопитом та Водольодом...
І пірнали вони у води студені під саму кригу...
І вискакували на холод лютий і витирались швидко, бо замерзали до синього кольору шкіри...
І розповідали потім всім, що то дуже корисно і божественно...
І дивились на них всі і хитали головами, не розуміючи...
І хворіли вони потім всі важко і соплі руками з під носа втирали, допоки шкіра не злазила...
А хто хлібне вино вживав, щоб не захворіти, захворів трохи пізніше, але вже від зарази в повітрі, а не від холоду...
І так було щороку...
І перлись вони до ополонки в люту стужу, а дома вимагали гарячої води...
І ставили в цей день воду в баночках, спостерігаючи, чи зіпсується вона протягом року...
І поїли всіх рідних тією водою, ігноруючи ліки...
І хворіли вони далі всією родиною...
Але знов перлись в ополонку посеред зими, бо ТАК НАДА...