История о том, как Точками-У высадили в воздух два российских эшелона с личным составом и техникой, достаточно известная, но тут много новых интересных деталей.
Серед епізодів АТО є один, який дуже цікавить читачів, а саме – розбитий ешелон з російськими військовими в Іловайську. Саме тому я почав пробиватися до людей, які могли б пролити світло на нижчезазначену подію.
13 лютого 2015 року було завдано груповий удар 1-го рдн 19-ї рбр по двом ешелонам з технікою та особовим складом, що здійснили зупинку на розвантажувальних станціях поблизу населеного пункту Іловайськ. За рішенням відділу РВіА штабу АТО був здійснений удар ракетами «Точка У» окремо по ешелону з особовим складом і по ешелону з технікою, боєкомплектом і паливом. Обидва були вражені, велика частина особового складу і техніки в ході удару була знищена.
Вперше про ці ешелони я почув від тоді ще комбрига 93-ї омбр Олега Мікаца. Саме він влітку 2015 року розповів про потяги, який розвідка «вела» ще з Таганрога. І коли ешелон прибув до Іловайська, то був знищений ракетним ударом, а підрив цистерн з паливом доповнив їх розгром.
Потім про розбитий ешелон мені розповідали розвідники 3-го полку спеціального призначення. Але потрібні були першоджерела, тому я взявся за їх пошук. Ну і в підсумку домігся свого.
…Я сиджу в будівлі за адресою Дегтярівська, 19 разом з двома офіцерами. Ми ведемо діалог про цю подію.
– Коли і як починалася ця операція?
– При посиленні динаміки ескалації була зібрана група бойового застосування ракетних військ і артилерії, яку очолював начальник Генерального штабу і командувач ракетними військами і артилерією. І безпосередньо за даними розвідки і контррозвідки виконувалися вогневі завдання з пункту управління, – починає діалог один з офіцерів.
– Як відбувався процес?
– Розвідка давала ціль, наша група опрацьовувала її з врахуванням тих засобів, якими ми можемо її вразити. За підсумком давали відповідні розпорядження.
– Я колись спілкувався з Олегом Мікацом з приводу цього ешелону. Він говорив, що потяг вели ще з Таганрогу…
– Не знаю, звідки його вели, ми працювали по факту. Був час прибуття, точка прибуття, і ось, виходячи з цих даних, нам треба було нанести вогневе ураження.
– Були відомі навіть час і точка прибуття?
– Так. І час прибуття теж. Ну і розвідники вели ще сам ешелон, дані надходили постійно.
– Час не пам’ятаєте?
– Пам’ятаю, що вночі було. Горіло там все.
– Там було два ешелони? Мені говорили, що начебто з другого мінімум два вагона рознесло.
– Наскільки я пам’ятаю, в цьому районі ешелон розвантажувався, – офіцер підтягує до себе карту Іловайська і бере в руки олівець. – Тут промзона, немає житлових будинків. Тут у них стоїть розвантажувальна платформа. Тут вони розвантажувалися… Виходить, один ешелон розвантажувався, а другий щойно підійшов і чекав черги. Стартова батарея була вже в готовності «один» – і ми завдали подвійного ракетного удару по цим точкам. Потім від розвідників надійшли дані про влучення. Вони повідомили, що той ешелон, який розвантажувався, був знищений. Біля нього йшла колона якоїсь техніки – теж під удар потрапила. По другому ешелону, по суті, чітко спрацював ракетний удар. Там було знищено не два вагона, як ви говорите, а, наскільки пам’ятаю, повністю весь ешелон. Пішла ланцюгова реакція, весь ешелон в результаті згорів.
– А що там був за ешелон?
– Наскільки я знаю, там була техніка. Про особовий склад не скажу, це вам треба поспілкуватися з розвідниками, вони краще знають. Неофіційно – артилерійський підрозділ там був. Але це неофіційно, нехай вам розвідка точно скаже. Ось як ми ракетами били – я точно вам можу розповісти, а додаткову інформацію нехай розвідники викладуть. Не хочу брати на себе відповідальність за видачу спотвореної інформації.
– Ясно. Ну, я перевірю ще раз цю інформацію у розвідників в будь-якому випадку, не хвилюйтеся. Просто мені говорили, що там було три або чотири вагони з особовим складом. Отже, прилетіли дві ракети…
– Ну ось, власне, і все, – підключається другий офіцер. – У них там рампа була розвантажувальна, ось туди і прилетіло. Був ешелон артилеристів. Але більше вам, напевно, Муженко хіба що розповість: інформація від розвідників відразу йому надходила.
– Муженко на зустрічі з блогерами повідомив, що там все до біса згоріло.
– Це і ми знаємо. Ми теж виходили на розвідників тоді і питали: «Ну як? Ми влучили?». А вони нам: «Чудово влучили!».
І все, в бойовій обстановці таки не будеш вести балачки на ці теми, вимагаючи яскравого опису події. А у Муженка була конкретика, що там і як погоріло.
– Взагалі, шикарна, звичайно, робота: дві ракети – два ешелони…
– У нас взагалі три цілі було. Там ще були склади ПММ. Ось тут вони були, – офіцер позначає на карті. – Ми хотіли і по ним вдарити. Спочатку цілей було три – два ешелони і склади ПММ. Але потім порахували і з’ясували, що там небезпечно, оскільки все розташовано дуже близько до житлових будинків. Тому була заборона на стрілянину по складах, а відпрацьовані тільки ешелони. У нас, звичайно, була надія, що вибух і осколки від удару по ешелону дадуть ланцюгову реакцію і в підсумку запалять і склади ПММ, але не вийшло. Склади залишилися неушкодженими.
Після цього діалогу я почав шукати можливість вийти на людину, яка скорегувала удар по ешелону. І ось ми з ним сидимо в ГШ.
Якщо ви читали книжки про шпигунів, то там, як правило, скрізь пишуть про розвідників, які мають «сіру» зовнішність. В даному випадку це не так. Зовнішній вигляд розвідника явно вказує на те, що якщо така людина йде по сепарському місту, то там щось трапиться. Це зрозуміло з першого погляду на нього. Нестандартна особистість. І ми з ним починаємо діалог.
– Як відбувалося наведення «Точки-У» на ешелон в Іловайську?
– Це в лютому? Ну коли там ще випадково автомобільну колону розмололи? Це в 2015 році було, вночі. Тоді всі «Точки-У» «благословлялися» Першим. За добу до цих подій в Іловайськ зайшов ешелон. Ми доповіли Миколайовичу (мається на увазі генерал армії Муженко), але потрібні були підтвердження. Ми вже боялися, що не випросимо: удар «Точки-У» – це серйозно, аргументи повинні були бути залізобетонні.
Так ось, сам ешелон ми «змалювали» ще на стороні РФ, коли він завантажувався. Ми контролювали всі 9 залізничних гілок, тому розуміли, куди і що йде. Навіть якщо не вдалося перехопити інформацію про формування ешелону в РФ, все одно розуміли, коли приблизно можна чекати поповнення. Тут же все просто. Ми знаємо, скільки техніки в ОРДЛО; приблизно розуміємо, які запаси палива є у них в наявності. На виконання демонстраційних дій або просто пересування техніки у них йде відома кількість палива. Тому, якщо навіть ми не змалювали ешелон, що формується, але аналітики говорять, що паливо закінчується – чекай ешелон з паливом. З боєприпасами приблизно така ж картина, але тут все залежить від інтенсивності бойових дій.
Так що по мірі підходу ешелону ми планували завдання з підтвердження його прибуття. Інакше б Перший не «благословив».
– А як ви підтверджували прибуття ешелону?
– Фото та відеозвіт. На підході ешелону до Іловайська наші люди сфотографували його. Потім запустили «птаху» (безпілотник – авт.), вона зафіксувала. Ну а ці дані ми вже передали Миколайовичу, а він – Першому. Я дуже тоді просив «Точку». І мені її «благословили».
– Як все відбувалося?
– Тоді постійно йшли ешелони і світло на залізничній станції відключали. Щойно повинен прийти ешелон – відразу гасять світло і з боку Квашиного заганяють потяги. Туди потім приїжджали тентовані вантажівки, військові й цивільні. Все це перевантажувалося і розвозилося.
Прийшов один ешелон з паливом і технікою. Артилеристи. Прийшов потяг і став. Ми зафіксували його, передали фото і відео. Ешелон з боєкомплектом і особовим складом поставили до відстійника, а ешелон з паливом і технікою розвантажували.
Прилетіли дві «Точки», влучили вдало. Ми передавали наверх фотографії з загравою. На наступний день «очам» вдалося ближче підійти і сфотографувати результати. Всі фото передали нагору.
– Жителі Іловайська стверджували, що не чули детонації.
– Не знаю, як там можна було не чути. Я фото дивився, там горіло сильно. Біля другого складу ще проїжджала автомобільна колона (вантажівки), там більше десятка автомобілів згоріло. Коли потрапило, «наші» тоді чотири детонації нарахували. Хоча місцеві жителі… там же комендантська година, глибока ніч, та й прилетіло в промзону. Могли і не чути. «Мої» в радіоефірі чули все дуже чітко. Тоді ще бойовики подумали, що над ними безпілотник літає, коригує ракети. Почали стріляти вгору, щось їм там привиділося.
– А можна подивитися фото?
– Ну це у Миколайовича питайте (посміхається), буде у вас допуск – глянете. Але влучання там було шикарне. Ми тоді ще збирали інформацію з цієї нагоди. З’ясували, що в вагонах тоді строковиків привезли. Ну, артилеристів, які там були. Тоді ФСБ витратила чимало сил, щоб зам’яти цей випадок: адже не контрактники загинули, а строковики.
– А у вас немає фото?
– Якщо пошукати, то є. Але ви краще у Миколайовича запитаєте. Ми з ним безпосередньо працюємо, всі матеріали йому особисто.
– Безпосередньо?
– Так. Але зв’язуватися таким групам, як наша, зі штатною структурою – небезпечно. Ми позаштатні спеціалісти. Одна така група була інтегрована в штат, і немає її вже, всі загинули за дивних обставин.
– Складно працювати в таких умовах?
– Навпаки. У нас дуже велика проблема в тому, що генералів багато, але мало хто може взяти на себе відповідальність. Миколайович – бере, а його заступники – як правило, ні. Мені комфортно з ним працювати. Ще з генералом Горбильовим (командувач ракетними військами і артилерією Збройних Сил України генерал-майор В’ячеслав Горбильов) дуже добре працювати. Чіпкий, розумний, ніколи не перепитує, якщо треба – він зробить все, щоб організувати необхідні умови.
А, наприклад, коли були бої за Дебальцеве, у генерала Воробйова допроситися чого-небудь було неможливо, як і у його креатури Тарана (командувач сектором С). Ну не бере на себе відповідальність людина і все. Навіть коли там уже все погано було з 16 лютого, зв’язку не було, ретранслятор на вокзалі вже «помер». У волонтерів зв’язок є, а у ГШ – немає. Ідіотська ситуація: волонтери спілкуються, всякі добробати і НГУ пишуть в Фейсбуці, як все погано, а ГШ б’ється, щоб зв’язок організувати. Тоді росіяни РЕБами «загасили» зв’язок повністю. Я тоді два дні сидів у штабі, допомагав організувати через знайомих, тербатовців, через волонтерів теж допомагав стикувати підрозділи і передати інформацію про вихід. І все одно про один підрозділ «забули», тому що з ним не було зв’язку. Знайшли через пару днів і вивели, але такий випадок був.
Так що війна змушує йти на нестандартні механізми взаємодії (посміхається).
Після цього діалогу стаття була вже написана, але тут з’явилася можливість взяти інтерв’ю у генерала Муженко. І, звичайно, мова зайшла в тому числі і про іловайський ешелоні.
Незважаючи на неділю, в приймальні генерала Муженко постійний броунівський рух – біганина військових. Судячи з діалогів, обговорення стосується обстрілу українських частин у Авдіївці з 21-22 травня 2016 року. І ось коли черга доходить до мене, заходжу до нього в кабінет. Муженко, як зазвичай, виглядає… втомленим. Майже відчувається, що наш 20-хвилинний діалог він сприймає як можливість хоч трохи відійти від того гігантського потоку інформації, який вирує зараз навколо нього.
– Здрастуйте, Віктор Миколайович! Важкий день у зв’язку з ситуацією в Авдіївці?
– Вітаю! Так, є питання щодо вчорашнього обстрілу. На наші позиції прилетіло понад триста снарядів.
– Ви знаєте, що зараз досить сильно критикують командування через те, що не відповідали артилерією під час обстрілу?
– Так, такий факт мав місце і мені він незрозумілий. Ми знаємо всі позиції, з яких вівся обстріл. Так, більша частина снарядів була випущена з Донецька. Але артилерійський обстріл йшов і з Спартака, і з «Вольво-центру», і з інших позицій, по яким можна і потрібно було наносити вогневе ураження, якого не було. Я з ранку вже відповідно поговорив з командувачем АТО і дав необхідні вказівки, щоб такого більше не повторилося.
– Якщо говорити про артилерію, то хотів би вас запитати про удар «Точки-У» по ешелону в Іловайську.
– Не знаю, як про таке писати. На мене після цього буде, напевно, порушено ще одну кримінальну справу в Росії (посміхається).
– А що ви можете розповісти про те, як це відбувалося?
– З’явилася інформація з наших джерел про формування ешелону на території РФ, який повинен був прийти в Іловайськ. Ми отримали необхідну фото- і відеофіксацію, після чого був узгоджений з вищим керівництвом ракетний удар. Після його нанесення розвідка повідомила, що ціль вражена, ешелон горить, здетонувала частина боєприпасів, а паливо в цистернах посилило пожежу. Пізніше ми на підтвердження отримали фотографії результатів удару.
– Судячи з усього, ураження цілі було успішним.
– Не тільки цієї. Я думаю, коли прийде час, багато цікавого стане явним. Але якщо ми говоримо про іловайський ешелон в лютому 2015 року, то, за моїми даними, він був знищений.
