Навколо Криму розгортаються все нові і нові події. Так затримано крота-азовця, який ніби співпрацював з окупантами і готував провокацію на кордоні з Херсонщиною, щоб виправдати агресію кацапів і наступ на Херсон. Хто його знає, так воно чи ні, тут вже СБУ доповість і надасть докази, то почекаємо до завтра, коли почнеться суд.
Наприкінці минулого тижня пройшли деякі зустрічі, виступи, коментарі, які пов’язані з Кримом та його окупацією два роки тому. Якщо відкинути весь інформаційний шум, то в остачі залишиться лише одне – Крим буде звільнено лише після примусу окупанта сісти за стіл перемовин та домовитися про відхід. В цей же час в іноземній пресі з’явилися декілька статей, які так чи інакше натякають вустами високопосадовців з НАТО, що надії на звільнення мирним шляхом майже вичерпані, ми просто втрачаємо час. Насправді, нашою стороною та союзниками розглядається декілька варіантів звільнення Криму, від протидії зсередини, з одночасною атакою, до повної блокади Криму ззовні до повної відмови від окупації. Лише час розставить акценти і покаже яким чином буде проведено спецоперацію по деокупації Криму.
Кримчанам хочу сказати про дві речі, які варто розуміти і знати, як отче наш. Перш за все, якщо наші ЗМІ гучно не воплять і щодня не показують кисільовщину про повернення Криму, це геть не означає що про вас забули і вас злили. Не все можна казати, а іноді варто взагалі мовчати. Скажу відверто, тема Криму буде підніматися постійно до повного звільнення. Інша річ, про яку варто знати, це міни. Вже на сході ми побачили, що окупант просто так не відходить. Іноді задовго до відходу мінуються приміщення (подекуди таке було відразу після захоплення), будівлі, церкви, а в кримській історії будуть мінуватися навіть пам’ятники. Враховуючи, що ворогу лячно, вони можуть піти на цей крок в любу мить. Ніхто вам не скаже, коли це буде завтра чи через півроку, та варто це зрозуміти і підготуватися, бо ворог здатен на любі провокації, ви для нього не разєянє, ви лише живий щит чи прості заручники. Чим скрутніше буде ситуація для окупанта, тим до більших злочинів він буде припускатися. В Криму можуть вбивати людей, підривати автомобілі, зазіхати на військових під приводом нібито правосеків та націоналістів. Вони безумовно будуть закручувати гайки, в них лишається лише такий шлях. Але з-за мін гине багато мирного люду, калічиться багато дітей, мини не розбирають ватник це чи ні, тому спостерігайте за пересуваннями військових, їх діями та в разі перших ознак використання мін не ходіть лісами, горами, ґрунтовими шляхами, лише по асфальту. Зрозумійте, у нас війна, і ваша омана про мирне життя в Криму лише приспить вашу увагу, а треба бути пильним та вкрай уважним.
На арені міжнародних подій. В Сирії, як і очікувалося, кацапи не припинили бомбити не тих, кого повинні б були. Пастка тихесенько закривається, скоро ми почуємо відповідну реакцію союзників по Сирії. В той же час турки та араби продовжують навчання та бойове злагодження. В Прибалтиці повним ходом йдуть спільні навчання з вояками США, окрім навчань повним ходом будуються нові укріплення та йде підготовка мобілізаційного резерву – добровольців самооборони.
Ситуація на разєє дає вже не перші сигнали про внутрішній стан. Так зі слів матвієнчихи, 80% банкрутств кацапських банків це просто виведення активів, в тому числі за кордон. А тут ще х**ло сьогодні заявило, що ціна на паливо на внутрішньому ринку зросте. Яка цікава річ ця історія, бо ж саме так було з хусейнівським Іраком у 1990-му, коли він вів загарбницьку війну проти Кувейта, та поставивши своїх маріонеток анексував Кувейт. Проти Іраку тоді теж ввели санкції і навіть блокаду. Ніякі умовляння і санкції не діяли, тоді ООН прийняло резолюцію 660, а потім ще декілька, які стали підґрунтям до звільнення Кувейту та операції проти Іраку. Далі були операції Буря в пустелі та Шабля пустелі. Окупація і анексія тоді протяглися півроку. Та були певні економічні дзвіночки тоді і зараз, які співпали. Так на передодні операції Буря в пустелі почало зростати паливо в ціні, а подекуди його навіть не завозили на віддалені блокпости окупованого Кувейту бо економічно то було невиправдано. В самому Іраку були довжелезні черги на заправках, а таксисти на камери світових новинних каналів жалілися, що в нафтовій країні дорожчає паливо і на заправках його нема. Було це десь за два місяці до початку активної фази звільнення.
То ж помічаємо знаки, та закреслюємо ще один день нашого календарю, бо ж ми стали ще на один день ближче до звільнення та деокупації Криму, закінчення війни та перемоги. Все буде добре! Тримаймося!
