Suzuki Djebel 250 - обговорення, ремонт та експлуатація

Suzuki Djebel 250 - обговорення, ремонт та експлуатація



Придбав такого коня, трохи побитого життям. Починаю відновлення.

Трохи про мот: випускався тільки для японії у 1992-2008 роках, зовнішній позаяпонський аналог - dr250 (але є відмінності).

Входить до "золотої трійки" ендуро-чекушок:
* Honda XR250 (та baja)
* Suzuki DR250/Djebel250
* Kawasaki KLX250/D-Tracker250

і займає середне місце: хр250 самий заточенний на аутдор, а кавасакі klx-дтрекер найліпше почувається на асфальті, IMHO. Дюбель, імхо, більш компромісний.
Сухий картер, масло - в рамі.

Молодший брат djebel 200 - зовсім інший мопед, інший двигун, дехто навідь висловює думку "не їде". 200 - 2 клапани, 250ка - 4 клапани. Тобто, якщо надумаєте брати 200ку - краще зважте своє рішення. Китайський аналог 200ки - Skymoto/Skybike Dragon/Matador. Запчастини з дракону ставити не має сенсу, скоріще навпаки - краще ставити запчастини з дюбеля200 на дракона.

Основне призначення мотоциклу: для складних туристичних маршрутів. Такий собі трансальп але у форматі чекушки для однієї людини. При тому позашляхові якості не постраждали - паркетним ендуро він не став.



Як відрізнити старі та нові версії? (200/250)


Історія


Характеристики:


Мануали та документація:


Огляди та тестдрайви:


В дорогу



Шапка теми в стані наповнення.

Де взяти кофри? Ось де їх роблять на замовлення:

1. Кофри Mamaj - (відносно) дорого і якісно з алюмінію (але значно дешевше ніж брати іноземні!!). В мене бокові відходили з 1.5тис км. Один раз отримали удар воротами з дерев'яного брусу - ледь пошкрябались. Знайомий регулярно валить (на місті) свій Трансальп на ці кофри (в нього така карма - за поїздку пару раз завалить мот не проблема).
2. Підібрати собі військові сумки на reibert.info з кордури. Кордура там не китайська, а натівська. Можна знайти дешево, але потребує багато часу щоб розібратися в моделях. На свої бокові кофри кладу зверху по боковому карману від рюкзака bergen (вони на 10літрів) - брав бу дуже дешево. Стають як рідні - без будь якої переробки та шиття і кріпляться мамаєвськими ремінями (що йдуть з кофрами).

(не перевіряв, але виглядає цікаво)
3. М'які кофри з тканини для човнів. Дешево і має бути Всі можливі кольори і фасони (центральний кофр-рюкзак, кофр-сумка і т.д.).
4. Кофри з пластика ABS. Цікаво але хз.

Чоперні варіанти не пропоную, бо як правило вони робляться з металлу 1-1.5 мм і обтягуються шкірою - пустий кофр буде важити з 10кг (це центральний літрів на 40-50).

Китайські варіанти теж не пропоную, може в мене руки з ж, але вони в мене розлітаються в труху - краще пропити гроші, буде більше користі

Givi - занадто дорогі (там дві серії - монокей і монолок - одну з них можна грузити, а друга іграшкова) - в Мамая люмінь значно дешевша і можна навантажити,
Каппа - все ще дорого і менша якість ніж гіві
іноземний алюміній - дорожче золотих - розраховуйте на $700..1000 за три кофра.

Ось, виходячи з таких міркувань, я псіханув і взяв два маленьких бокових кофра мамай. зате питання повніст"ю закрите - літраж що не на всякому бургмані є.

Важко сказати що багато проїхав, десь 20-30км від дому, але це був виїзд з наметами на обкультуренний берег (МАФи з чаем-кавою, всякий серфінг, лежаки і т.д) з шашликами. Як завжди - дуже задоволений джебелем.

Починалось все дуже мирно: в п'ятницю, думаю - з'їзжу на байкбокс, подивлюсь кіно та повернуся вночі додому. Жінка поїхала в село. Приходжу в гараж, а там мені кажуть що їдемо з наметами і шашликами... За 30 хвилин чіпляю і споряджаю ящики. Виїхав в п'ятницю ввечері, повернувся у неділю ввечері.

Витрати пального зросли до 5л.
Заміна масла/маслофільтру+прання повітрянного фільтру. Масло - мотюль 7100, пройшло тисяч із 3. По стану - краще міняти на 2.5-3 тис - не більше.
Зараз заміряв витрати - менше 4л (міряв брехометром).

Чермет страшний цей Джебел, Вацлав їхав з Києва до Полтави 23 години - крейсер дето 17 км/год (правда не ламався, як назад ще не знаю - сьогодні виїхав о 10.00)

А я сьогодні все із секундомером дивився. Все дуже просто.
В залежності від:
1. день-ніч
2. втоми
3. Вітру (сила поривів, напрямку, наявності посадки при дорозі)
Тримаю швидкість 60-80.

Проїзжаю 20км, німіють руки. Стаю на 1-2хв - не злажу з мота - трясу руками. Проїзжаю ще 10км - знову трясу руками. Так загалом проїзжаю 30-50км і стаю - злажу з мота на 10хв розім"яти ноги-спину. Крейсер виходить 50км/ч. І далі все по новой - 20км без проблем, потім розминаю руки...

Через 150-200км варто зробити довшу перерву - по можливості заправитися та поїсти, випити кави.

+750км.  останні 15км попав під лютий дощ - вміст кофрів сухісінький.
витрата пального - 6.2 літри на 172 попугайських км (не гпс) від заправки до заправки.

Я так бачу що по експлуатаційних характеристиках нічим не відрізняється від мого Пегаджина 112 - крім витрати пального

А так - п..да крышкам, если не дай боже что.
И если п..да раме - под вопросом, то крышкам - вопрос не ставится.

Мопед - їздить і радує. За@#ся воювати з китайскими діодами - купив Osram Nightbreaker Laser 60/55w під H4. Діод - світить куди завгодно, тільки не на дорогу.

Не, такого багажніка - не хочу, хоча розмір - мій !!

Гілка - жива, я - тут. Просто нічого не відбувається. Не ламається, гад!

Але й не їздить Ми тебе ще в цьому році не бачили

у нас тут джебел нарисовался. пацанчик гоцает. правда, по манере езды - не долго. хрустик

+750км, Київ-Полтава-Київ, з джебелем все добре.

Попав в епічний дощ - вода попала у свічний ковпачок. Продув і поїхав далі. Але то була люта злива - особливо претензій  до японців не маю. Навколо свічки було сухо - мабудь по проводу натекло. Зразу зарулив в готель. Зранку сушився на сонці пару годин - на мені нитки сухої не було, добре що взяв нейлонові шорти-плавки - в ніх зміг вийти з номеру і розвішати на сонці одяг.

Кофри - політ норм, ненарадуюсь. Ще раз отримали воротами по морді - лише малопомітні подряпини. Подряпини, до речі, з'являються - від літючих камінців. Вище писав про зливу - всередині ні краплини не попало - я одразу в ніх заховав з карманів документи-телефони-гаманець. Імхо, кофри досить міцні і поламати їх можна при таких обставинах, що поломані кофри не дуже засмутять.

Якось не цікаво - "мотоцикл з яким нічого не відбувається" і нічого з ним робити не треба (бо майже все є).

Придумав як охаректиризувати джебель на трасі "мотоцикл що їде 100км/г". І йому пофіг скільки я важу, скільки завантажив, з гори чи на гору їхати - все одно 100км/г. А мені більше і не треба. Вимірював по gps. Ненапряжно розганяв до 110км/г, теоретично з нього можна вичавити і паспортні 120-130, але то треба знімати кофри і мені схуднути на 50-70кг. Можете вважати що я його розігнав до 110 їдучи вдвох і ще з вантажем. Підвіска пробачає дуже багато. А от ж#па - ні, вразливе місце це комфорт. На жаль. Тому не рекомендував би ним їздити більше 350км за день. Ну і для другого номеру місця майже немає - вдвох не раджу серьозно розраховувати.

Ще спробую наштовхати силікону у сідушку і поставити руля із геометрією стокового (німіють руки) - може це щось ще виправить. В принципі, для міста можна поставити масляний радіатор як на XC, але на трасі ознак перегріву - немає.

Перше враження від міста після траси:
1. Джебеля для міста - забагато. Тошнити 60-80км/г можна і з меншими витратами бензу. Правда в нашіх їб..ях, якщо менше літра то не мужик, а за хлібом їздити беруть 600цц. (Їба..уті!)
2. В пробках варіатор - рулить. Проїхав Бориспіль - на 3тій проїхав аж метрів 500 якесь марнотратство так їздити тільки зірки переводити!!

Думав сфотографувати джебеля на набережній але в міських умовах він ніфіга не фотогінічний, а от на трасі або в яких чигирях - ну прямо Памела Андерсон. Головне аби поряд якийсь кущ ріс.

Ось чому кажуть що на ендуро сідало "полуторне" - у порівнянні з Honda PCX.

А ще Джебелі бувають такі. На щастя, не мій.

Вирішив вигуляти джебеля.
1. Завівся - наче вчора на ньому їздив (з осені навідь аккум не знімав не заряджав)
2. Їду такий - а він по ямах "морда валиться ліворуч, ж0па - праворуч". Да шо це за ендуро такий - він на ямах має колом стояти. Потім повернувся - качнув колеса - ями проходить як трамвай по рейкам.
3. Зразу після PCX - посадка п-ц яка незручна і руль далеко так що треба нахилятися (ой, а чому це в мене руки ті роки німіли??). Руля - перекрутив ближче. Ще треба думати.

Ну таке - поїхав покатався, заправив все норм. Повітрянного фільтра - не купав, масло не міняв, в вилці - торішне масло. Валить гарно - не pcx - таки вещь. Але на роботу чи в побуті - pcx значно зручніший. В общем універсального нічого не буває. На жаль.

Мабуть треба дотирать асфальтову гуму, ставить рідний бак і зубату гуму. Тільки придумати як жеж вудки возити. Хоча все одно мрія - Honda Cross Cub і нічого тут не поробиш.

Відвик ногу задирати - еле зліз-залізТреба тренуватися. І згадувати кунг-фу - як на боковій підножці на нього залазити.

Это вы про такой говорите?Там движки  идут вроде 110-125 сс.Думаю весьма эконмный мопед,а вот как там рама штамповання по бездорожью не ясно.

Да, він самий.

Honda Cross Cub (CC110) - 110cc внутрішня модель, перднє гальмо - барабан
Honda Cub 125 (C125) - 125cc експортується в США (може ще куди), передне гальмо диск
Honda Cub - 50..110cc, є всюди, передне гальмо барабан

Ну для японців там рами більш ніж достатньо, да і плигати на ньому я не збираюсь.

В принципі хонда випускала попередника Кросс-каба - Cub Hunter (CT110), експортувався він у США, Австралію (не певен - може ще й в Британію) - там люди мало не важать і рами вистачало. Закупався для поштових відомств - розвозити пошту по селах і фермам, отримав власну назву postie bike (поштовий байк, традиційно червоного кольору), олд-скульні діди його там дуже котірують. Відміна - на Хантері "мотоциклетна" "дельтівська" вилка, на Кросі - "скутерна" "активівська".

В нас він в оригиналі майже не зустрічається (що Кросс, що Хантер), відомі по китайським клонам - дельта.
Ну от мені кілька років пече - хочеться оригінал.

Про бездоріжжя... хлипкість рами (порівнянно з ендуро) і чахлий двигун - компенсується за рахунок легкості і більш зручний (менший по розмірах). Тобто перти напролом він не зможе, але проходимість там на рівні (бо чим важчий мотоцикл - тим далі його треба тримати од мокрої глини). Люди-ендуристи дуріють - викидують аккумулятори, пассажирські підножки, ставлять люмінієві рулі і кожен грамм рахують - масса це дуже важливий показник для ендуріста. От з цим у кабів якраз все дуже добре - масса на заздрість будь-якому ендуро. На крайняк - його руками перетаскати можна.

На дальняк він (актив) мені сподобався - да, він не дуже швидкий, але на ньому майже не втомлюєшся. Ну і варіант з багажніком замість пассажира - імхо, саме правільна конфігурація що на дальняк що на кожен день (я ше ні разу нікого не возив і не збираюсь).

Я это давно просек.